Облиш!
Облиш мене, не муч, не воруши,
Минуле, й те, чого вже не вернути.
Ти вирвав частку із душі,
Невже не можеш це збагнути?!
Облиш мене, не хочу більше так!
Я хочу стерти все, забути.
Та ти постійно даш про себе знак,
І кажеш, хочеш повернути.
Облиш мене, й нічого не жалій,
Життя іде, пройдуть й ці муки.
Хоча пораз згадаю я про те,
Могли в нас бути діти, внуки.
Та ні, облиш мене, забудь!
Від спогадів буває лиш погано.
Облиш, нічого вже не повернуть.
На серці лишив ти, глибокі рани!
Кушнір Марина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2016
автор: Кушнір Марина