Вертатися у рідні й дорогі пенати
приречені ми на усе те дійство –
спочатку ми дорослими спішимо стати,
а потім мріємо вернутись у дитинство.
Багато у магната спільного із рабством,
це не життя, а просто існування.
Він жертвує здоров‘ям у погоні за багатством,
а потім тратить все уже на лікування.
Будуємо ми плани й маримо майбутнім
та так, немов ніколи не вмремо.
Коли ж підходить час, щоб зважити все сутнє –
ми розуміємо, що не жили іще й не живемо…
12.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672132
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.06.2016
автор: Олександр Мачула