Краще не знати, якими були б ми коханими...
Як пили б роси із пригорщі одне одного,
і як цілували би сонце, в шовках спальні зморене,
та як же воно,- коли були б невагомими.
Ми приречені (несамотні) бути, як перст, одинокими,
порятунку шукаючи в обіймах дерев випадкових,
і в погляді, що визирає очі одне одного (невипадково!),
і в ніжності усмішки так несміливо-дитячої.
Краще не знати, якими були б ми коханими...
Краще (напевно) не знати.
12.06.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2016
автор: Іванюк Ірина