Мадонна

                                                         Мадонна
Маршрутне    приміське  таксі,  а  бо  як  його    називають  в  народі  «маршрутка»,  була  переповнена  .  Це  цілий  всесвіт  зі  своїми    законами  тяжіння,    і      відрізком  існування  у  просторі  і  часі.  Якихсь    сорок  хвилин  і  маленькі  планети,  які  населяють  цей    вимушений  простір  ,  розсиплються        ,  стануть  на  свої  орбіти  і  будуть  жити    звичним  для  кожного  життям.  А  поки  що  маршрутка  ,розмовляючи  на  різні  голоси,    долаючи  всі  труднощі    місцевого    бездоріжжя,  поволі  скорочувала  відстань  від  пункту  А  в  пункт    Б.  На  передньому    кріслі,  тримаючи  дитину  на  руках  ,  сиділа  жінка.  Дівчинка,  років  двох  ,  притулилася  до  матусі  і  тихенька  спала.  Біля  ніг  жінки  стояли  різні  вузли  і  вузлики  вщент  заповненні    речами,  з  яких  виглядав  дитячий  одяг  ,  а  невеличкий    ведмедик-іграшка,  споглядав  одним  своїм  оком      з  цікавістю  на    незнайомий    для  нього    світ.  Жінка  теж  здавалося  спала.    Вона  була  невизначеного  віку.  Змарніле  лице  ,      втомлені  руки.  Та  ось  жінка  відкрила  очі.-  молоді  і  гарні.  Заговорила  з  сусідкою  ,  яка  сиділа  поруч  і  повідала    ось  таку  історію.  Самотня.  Чоловік  покинув  тільки  –но    народилася  донечка.  Батьки  померли.  Закінчила  педагогічний    інститут.  Та  працювати  поки  що  не  має  змоги.  Дівчинка  часто  хворіє  Ось  ідуть  з  лікарні.  Побули  трохи  ,  тай  додому.  Ліки  дорогі,  тож  лікувати  доньку  вже  немає  за  що  .На  лікарів  не  ображається.  Вони  і  так  робили  все  можливе  ,  щоб  якось  допомогти  дівчинці.  
Зверталася  і  до  людей.  Спасибі    односельцям  відгукнулися.  Але  дитина  потребує  операційного  втручання.    А  це  великі  гроші.  Де  їх  взяти  ?  І  що  робити  ?.  Скоро  Великдень  ,  то    залишу  дитину  на  сусідів,  а  сама  піду  до  церкви.  Буду  просити  у  добрих  людей    помочи.    Хоча    молода  мати  і  розмовляла  тихенько  ,  але  маршрутка    мала    вуха  ,  а  ще  вона  мала  щире        серце  і    українську          співчутливу  душу.      І  пішли  гуляти  по  тілу  маршрутки  рублі    ,  десятки  ,  двадцятки  –  хто  скільки  міг.  І  плакала  мати  і  плакали  всі  планети    маршрутного    тимчасового  всесвіту.    А  дівчинка  спала  і  посміхалася  у  вісні  і    снилися    їй    райдуги.  А  одноокий  ведмедик      одним  своїм  оком    спостерігав    за  всім    ,  що  відбувається  у  світі  і  з  нами….









адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2016
автор: Тетяна Акименко