Краще жити на природі,
Не дарма так - у народі.
Від цієї красоти
Нема поряд самоти.
То метелики, то бджілки,
То пташа летить до гілки,
Там лякає жаб лелека,
Ку-ку стелиться далеко.
Лебідь ріже срібне плесо,
Цвіркунець щось тихо бреше...
А в бетонних стінах сумно:
Коли всі красоти дружно
Гріють душі, світять в серці
Жить на поверсі не першім.
Там або екран блакитний
Час рахує непомітно,
З головою - в інтернет,
Попадешся до тенет.
Не танцює там царівна
З вітром, квіточка чарівна,
Не п’янить садовий квіт
Міста цей бетонний світ.
Краще – в поле, чи садок.
На село беру квиток!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672190
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.06.2016
автор: Шостацька Людмила