Ти моє стихійне,та не лихо
А бажань та радості цунамі
Підійшло,на перший погляд тихо,
І діру пробила у паркані.
Я за ним ховав себе живого,
Оболонку в люди відпустивши,
Стало лиш одного твого слова,
Щоб згадав,як люди пишуть вірші.
Прошу тя,тримай мене міцніше,
І надовго не лишай самого.
Тут з тобою,світло яскравіше,
Та й мене не має більше того.
В книзі у Екзюпері учили,
Що відповідаємо за тих,
Кого ми приручили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2016
автор: олег у