Моя зеленоока квітка-диво,
Я вдячний вже за те,що ти прийшла,
За усмішку,що уст твоїх торкнула,
І ямку на щоці- небачена краса.
Волосся димом розтікається плечима,
Від нього я хмелію без вина,
Відчув,що дихати почав очима,
Чому?- не знаю,все суцільне пуркуа.
Від шиї вниз,ще там,де бачить око,
Поміж двох «С» сховалося таке,
Що кожна мить життя стає барокко,
А решта все у категорії-любе.
Моя зеленоока квітка-диво,
Тебе до мене хтось прислав з небес,
Все. Припиняю, Більш не буде криво.
До всього,що робитиму додам дієз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672252
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2016
автор: олег у