* Н.: чому мені ця чаша, одному?
О, очі твої!.. – алегорія смутку глибин
Незвіданих пристрастей серця, де рай і полин
Сакральних бажань, що із присмаком сліз і мартіні…
– Та п’єш ти й викупуюєш душу, Касьяне, один.
* І.: кличеш, маниш – і зникаєш, як моя весна
Де ж ти, та, що манила і вабила, звала мене?
Від самотності душу спасала, вуста цілувала: «Мине
Відчай, зрада, біль втрат – тільки вір у любов і чекай,
Ще розквітне надіями день, і весна всю печаль прожене!»
* О.: любити красиву і горду – не дай мені, боже!
Тортури і муки даруєш – і краю нема!
Ти днів моїх кара і серця, – а знаєш сама,
Що погляд один, лише погляд твій робить щасливим
Того, хто життя до твоїх ніг кладе задарма!
*М.: старість у весні шукає свій опалий цвіт…
О, чарівна, як та весна! – теплом і щастям вієш ти,
А я під тягарем років і втрат своїх втомився йти.
Благаю тут: не погордуй, плече підстав моїм рокам –
Що мій злиденний день? – жебрак без тебе, юності, мети…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672433
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2016
автор: Касьян Благоєв