Урбаністичний кит мегаполісу,
Вальяжно розкриваючи пащу,
Ковтає тоннами планктон офісний,
Ставить вето на житті кращому.
Нас б'є сила уніфікації,
Незчисленними кілоньютонами.
Безнадійні люди у карцері,
Тільки марять життям за кордонами.
Тонемо.
Тонемо в стільникових вежах,
Фільтруємося соцмережею.
Допоки від звіра ми ще залежні.
Намацуємо землю бережно.
Після кожної спроби виринути,
Щоб зберегти свою унікальність,
Ми будем стабільно покинуті,
Потрапляючи з крайності в крайність.
Бо все має циклічну природу -
Злети, падіння і фотоспалахи.
В легені потрапили мейнстрімні води,
Але гребемо до останнього
Подиху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672498
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.06.2016
автор: Станіслав Безмежний