Не твоя вина

Це  просто  період  такий,  
коли  світ  сіріє,  
коли  сенсу  не  відчуваєш,  
коли  важко  себе  знайти.  
Це  просто  такий  душевний  авітаміноз.    
Весна  незабаром,  а  ти  й  не  бачиш,  
не  хочеш  бачити.  
І  не  твоя  вина,  
що  не  піднімаєшся  з  ліжка.  
Не  твоя  вина,  
що  останньою  краплею  стає  охолола  кава.
 Тобі    б  тепла,  але  ж  ти  не  зізнаєшся,  правда?    
І  не  помічаєш  сонця.  Зовсім.  
Ночами  сидиш,  думаєш.  
Про  що  ж  тут  думати?  
Ослабла,  мабуть.  
А  місто  таке  тихе…  
Визираєш  з  вікна
 і  бачиш  ще  сотні  вікон,  
сходи,
 під`їзди,  
люди…  
 Люди…  
Не  твої  вони,
усі  не  твої.  
Рідного  ніяк  знайти  
не  
вдається.    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672530
Рубрика: Верлібр
дата надходження 15.06.2016
автор: Луноокая