Жив мужик в одній країні
Та посаду обіймав.
Працював весь час, без ліні -
Без зупинок гроші крав.
Поки всі не помічали,
Все складав у свій карман
Та йому здавалось мало...
Був нестримним грошеман.
Він бажав ще більше мати:
Замок, автопарк, літак,
Власне казино багате
І звичайно ж модний фрак.
Що ж... Життя йому це дало,
Золото тримав в руках.
Та раптово страшно стало
Спокій зник в його думках.
Так. Прийшла пора лишати
Цей матеріальний світ.
Неможливо тут гуляти
Нескінченну кількість літ.
Важко скнарі помирати,
Розпач, горя відчуття -
Гроші мусив всі віддати,
Ті що тирив все життя.
Жадібність його з'їдала.
Навіть заповіт не склав,
Тож навколо лиш чекали,
Щоби він кінці віддав.
Після смерті поділили
Гроші друзі та сім'я
І ні в кого не ожили
Згадки про його ім'я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672531
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 15.06.2016
автор: Сова