Не хвилюйся. Мені теж порожньо,
Хоч я прокидаюсь вночі,
Бо там заскрипіли ключі,
І вона розсипала борошно.
Не лайся. Мені теж страшно,
Хоч я усміхаюсь тобі,
Хоч я загубився в юрбі,
Бо для тебе я позавчорашній.
Обійми. Мені теж холодно,
Хоч вона і ввімкнула на кухні газ,
Та не вміє забрати мій метастаз,
Бо тілу без тебе голодно.
Тримай. Доки зможеш
У спальні мій автопортрет.
Ти на нього ворожиш.
Не можеш знайти сигарет.
Підійди. Я побуду твоїм пальтом.
Я так хочу віддати тобі тепла.
Ти спалила мене усього дотла.
У мені ти стала для всього тлом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2016
автор: Луноокая