Вітер гонить сірі хмари
Тай понад рікою,
Стара верба цілується
З водою-сестрою,
Молоденька ж вербиченька
Розправила гілля,
З вітром - братом гомонять вже
Ціле покоління.
За пагорбом сонце впаде
Відпочити хвильку,
Місяць – красень в небі темнім
Вигинає спинку.
Милуються вербиченьки
Земною красою,
А раненько умиються
Сльозою-росою
А розпущені їх коси
Вітерець розчеше,
Приголубить,приласкає
Й до небес вознесе.
Не бояться сіромахи
З вітром жартувати,
Хоча той в пориві люті
Може й поламати…
У природи всі чарівні,
Улюблені діти,
Вітер-звабник, верби красні,
Води річок й квіти.
13.06.16.Галина Рибачук-Прач.
"Дві верби",картина художника-Цезарія Ганушкевича.(Дякую)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672533
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.06.2016
автор: Галина Р