На Волині моїй - українській землі,
У котрої волошкові очі,
Де ожина цвіте, не мовчать солов’ї,
Щастя долі тут зорі пророчать.
Тут збирають хліба і багаті льони,
Квітне прапор завжди жовто-синій,
Тут красуні дівчата і міцні сини,
Тут Волинь в кожнім серці – святиня.
Ой, не легкі часи… Скільки свіжих могил,
А синів ще хоронить країна.
Нам би розуму трішки і зібраних сил,
Щоб з колін піднялась Україна.
Чуєш, рідна Волинь? Твої доньки й сини,
Коли треба, то підуть до бою.
Ти, як мамця до серця частіше горни,
Бо ми в серці завжди із тобою.
Ми останню краплину життя віддамо,
І прикриєм, як треба родину,
Поклонімось братам, їх не мало лягло,
Збережім молоду Україну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672606
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.06.2016
автор: Віталій Назарук