Катрени, 76. ЖІНКИ


*  Т.:  оспівати  б  вуста  твої  величчю  ліри  Гомера!

–  Питай  мене:  «Що  коштує  тепер  
мій  поцілунок?!.»  –  Відповім:  «Помер
би  сто  разів,  і  тисячу  –  за  те,
щоб  оспівав  нектар  цих  вуст  Гомер!»


*  М.:  то  Бескиди  очам  дарували  цих  чарів  безодню?  

Ви  з  розуму  зводите  всіх,  хто  хоч  раз  вас  побачив,  невірну!  
Бентежите  серце  і  сни  мої…  Без  оченяток  наївних
Нестерпне  життя!  –  Так,  який  
                                                                                         сенс  красивою,  юною  бути
І  не  змушувать  падать  до  ніг,  і  від  вас  шаленіти,  царівно?!  


*  ...:  хай  сріблить  коси  час,  тобі  ж  і  в  п’ятдесят
     буть  сонцем  днів  моїх,  ростити  цвіт  для  нас!

Нехай  летять  роки!..  –  а  ти  
                                                                                   цвітеш,  струнка  й  красива,
І  всіх  троянд  земних  в  тобі  духмяність,  чари  й  сила.
І  чи  по  праву  цю  красу  я  заховаю  в  дім  свій?  –  
Тож  квітни,  жінко  мрій  моїх,  і  не  зважай,  що  сива!    


*  В.:  не  вірую,  та  вами  помолюся…

Поклоніння,  молитва  і  рук  вознесіння  до  бога
Так  ніколи  й  не  стали  потребою  серця  мого,
Як  і  віра  у  рай;  але  ваші  земнії  дороги
Хай  освятять  мій  шлях  і  позвуть  на  дороги  Його.
***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2016
автор: Касьян Благоєв