Дуже жаль, що ми так і не збулися. Роздерті серця замість зростися докупи позатягались шрамами. Тепер такі байдужі, а може надто добре навчились брехати.
Бо щоразу побачивши тебе, намагаюсь зупинити час. Не вдається, та я не припиняю спроб
Готова впасти тобі під ноги, та чи не пізно?
Навчитись читати думки, хоч би на пару секунд.
Знаєш, я напевне непереживу, якщо ти і справді так зачерствів до мене, але до чого мені таке життя?
І ти знову проходиш повз, вбиваючи тінню усмішки. Так хочеться простягнути руку і торкнутись. Хоча б один раз...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672656
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2016
автор: Марамі