Бути відлюбленою... Мов безвільно чекати,
Поки зберуть тебе в осад,
Зі стінок зітруть.
Зброджене, згіркле вино.. Ах, шкода виливати!
Тільки ж дратує, як оцет,
Як зріджена ртуть
Ніжні рецептори серця, затерті в коханні
Надто терпкому, занадто
Міцному.. Все "над":
Пристрасть і ніжність, неволя й смертельні змагання.
Мабуть, вже здатися варто...
Цвіте виноград.
Не відлюбляй мене... Боже, скажи йому! Гордий.
Краще закохуйсь, коханку,
Мов вперше узрів.
Це лиш додасть тобі сили, приправить свободу
М"ятною свіжістю ранку...
В смаку ти дозрів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672670
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2016
автор: Мар’я Гафінець