Поки щирі українці землю захищають,
Кляті зрадники Майдану Неньку розпинають.
Обкрадають та й радіють – грошей більше стало,
У крові по лікті руки, а їм все замало…
Жебраками нас зробили, плаче рідна мати:
«Як же далі, синку, жити, діток годувати?»
Що ж ми, любі українці, з вами наробили?
Нечисть привели до влади, кров’ю напоїли…
«Де ж та Слава Україні?» – каже рідний тато,
Коли від життя такого плаче кожна хата…
Так не можна далі жити, треба щось міняти,
Бо збіднілим українцям нічим панувати.
Вже не віримо нікому! Що зробила Рада?
Це не влада, дорогенькі, а тотальна зрада!
Геноцид свого народу крадії зробили,
Кров’ю нашою, людською, землю окропили.
Не мовчи, моя Вкраїно, повставайте, люди!
Гірше, ніж живемо зараз, мабуть вже не буде...
Не потрібно пробачати зрадникам знущання,
Захищайте Україну рідну від страждання!
Олександр Кобиляков
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672764
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 16.06.2016
автор: Олександр Кобиляков