Тамілі Петрівні Погрібній(Резвін)
Каштанка рівна як струна
В прямім куті до зваби липи,
В нім дуб, ялини і сосна
Величчю древності повиті.
Мільйон каштанових свічок,
Кетяги лип в цвіту духмянім,
Внизу звивається ставок,
Шепоче парк їм вічну славу.
Руїни храму, цвинтар, склепи,
Плач епітафій на камінні…
Тепер все інше, хоч прикметно -
На вічну пам'ять та успіння.
Тут батька рідного мого
На п’єдесталі вкарбували -
В війну багато полягло
А чи безвісними пропали.
Пройшов по липовій алеї
В полоні спогадів і мрій
До школи рідної своєї,
Юнацьких буднів і подій.
Ніщо не вічне на землі
Добро і зло, щастя і біди…
Щось іще в пам’яті моїй
Хоч на землі немає й сліду.
5.05. 2016р., Згурівка – Лозовий Яр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672906
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.06.2016
автор: БГІ