Катрени, 77. ЖІНКИ

*  І.:  що  мені  небеса,  якщо  ти  на  землі  –  як  богиня!

Щастям  долі  цю  жінку  в  мій  дім  привело,  вічне  небо,
І  даруєш  кохання:  «Касьяне,  приймай  і  святкуй!».
…  Огорнуло  жасминовим  запахом…  –  "Милий,  цілуй!.."
–  І  мені  а  ні  крил,  ні  багатства  від  долі  не  треба!  


*  …:  перед  світом  зізнаюся:  і  люблю,  і  хочу!..

Очима  любові  дивлюся  на  тебе,  кохана,
Викупую  душу  принадами  тіла  твого:  
Спокусливе,  миле,  чуттєве,  приємне,  жадане,
Красиве,  солодке,  розпусне…  –  від  «ах!..»  до  «ого!!.»


*  Ю.:  в  промінчиках  твоїх  очей  зігрію  дня  надію…

Живу  тобою,  лиш  одну
Тебе  бажаю,  як  жону!
…  І  ніч  кохання  таїну  
Дарує  серцю  спраглому!


*  Н.:  на  багатствах  твоєї  душі  розцвітуть  мої  мрії

Ти  в  собі  заховала  сто  щасть,  сто  світів,  сто  надій.  
Тож  благаю:  живи!  Бо  в  чеканні  скарби  ці  змарнуєш!
Все,  чим  серце  живе,  що  збережено  в  схованках  мрій
Ти  у  слово  своє  переллєш  –  і  мені  подаруєш.
***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2016
автор: Касьян Благоєв