Земля спокою хоче....Одцвіла...
Немає більше хвилювання за діброви.
Птахи полетіли у дикі ім края-
А ті що залишились мають схови.
Не має хвилювання-тільки сум
Що знов прийдеться впасти у дрімоту
Коли вітри навіюють сто дум
Відпочивати під заметами достоту
А поки що грибами вкривши ліс
І слухаючи дощ який зітхає
Милується листопадом з беріз
Що заворожує..Танком своім кружляє..
На відпочинок хочу я сама
Коли останні теплі дні зівянуть
І землю вкриє ковдрою зима
Домівкою моєю сновидіння стануть..
Там є усе- шматочки літа.колосками в полі
Мереживо на павутинні із краплин роси
Віти верби-схилились до води поволі
Огрядно вбрані пасмурні ліси...
Ще є струмочки весняні...дзюркочать..
І крокуси з підсніжниками в ряд
Долин хор і цвіркуни сюркочуть
Природи розмаіття-все сплелось підряд
А поки осінь...Сум я відчуваю....
І разом із землею хочу сна
Поволі за дощем спостерігаю
Коли потім прокинусь я????
Хтозна?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673017
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2016
автор: Ждана