149* гріхи Яго…
Здавався я гніву на милість і лестив нікчемно.
Нездару возносив і славив – і явно, й таємно.
Сміявся над мудрим, зневажив знання й добре серце –
Тож душу від бруду тепер відмиватиму ревно.
150* печалі Отелло…
Споглядав за життям, суть буття зрозуміти бажав,
І читав мудреців, вір і вчень серед люду шукав –
Та чи смертному може відкритись гармонія світу,
У якій він себе неспроможний пізнати, як мавр?
151* скарби Петрарки…
Щасливий, кому таланить і у справах, і в долі,
Хто завжди знаходить своє – і солодке, без болю,
Без втрат гіркоти проживає свій день, – я ж щасливий
Любов’ю, котра возсідає на серця престолі.
152* втрати Енея…
Я пив із чаші юності нектар,
Що небо дарувало щедро в час мій,
Та випав днями
дощ із долі хмар,
І нині – хоч ковточка б з тої чаші!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673037
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2016
автор: Касьян Благоєв