Стелився туман, понад горами вився.
А потім узяв - і в долину спустився.
А глянь, на горі, тут де ми є з тобою,
так світло, так світло...
Він ген... під горою.
Здалося мені, що туман той, як поле.
Здалося мені, що туман той, як море.
І піниться, тішиться, хвилею грає.
Мою таємницю, напевно, він знає.
Тому й опустився так низько-низенько,
Щоб я прихилилась до тебе близенько.
Щоб в очі дивилась, і ти задивлявся.
Бо знає туман той, що й ти закохався.
Стелився туман, понад горами вився.
А потім узяв - і в долину спустився...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2016
автор: Надія Башинська