Якби ж то смерть була лиш сон
І всім на радість воскресіння,
Усім білесенький вісон,
І всім нам вічність і спасіння.
Та смерть спочинок лиш на час,
Настане поки та година,
Коли Господь розбудить нас.
І спам’ятається людина.
Що не туди ішла вона,
Не тому відкривала вуха –
Безодня вічна, вогняна…
Чому ж ти Господа не слухав?
Він був в полоні тих ідей,
Що попід хмари людство носять,
Лукавих слухався людей,
Що вічну муку всім приносять,
Бо служать тому, хто гребе
Усіх підряд, що там літають,
Величать, славлять лиш себе,
А правди – істини не знають.
Пишу, пишу, бо тисне сум,
Що світ загине від незнання,
Від моря філософських дум,
Які далекі від пізнання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2016
автор: Тріумф