тополя тягне долоньку до неба
все зелено
на блакиті
позаду міста/повітря чисте/скидається на край світу
скрадається ж острах/ближче до вуха/мурашкою заважає
позаду край світу/цієї хвилини/...базар помирає
то ж куполи білі пакето-кульочків тягнуться у небо храмно
людською недбалістю
людським а якось там
там
там
тамтами смогу...дощів з кислоти...
тамтати стертого шару озону...
тут позаду міста
край землі
тополі гуляють за ручку з небом
повітря чисте/що ніби з казки...
легенди про світу край
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2016
автор: Принц Флорізель