між тобою і мною -
асфальт.
між тобою і мною -
згарища інфраструктури.
поміж згаслих сторІнок
небесних шпальт
ми читаємо зорі,
мов мертві руни.
розбудови наші,
перебудови,
відбудови, відлиги -
це скреслі озера.
ми розписуєм стіни
знову і знову,
і у наше повстання
вливається ера.
***
наші мітинги -
тихі,
а гласність -
цілком безголоса.
усі звивини - звихи,
ми - звиклі до тиші роти,
кожен голос до нас -
черепиці брудної погроза,
ми до спільності звикли,
немає вже місця для "ти".
під асфальтом -
трава,
під травою -
розпечена магма,
промислові бетони і там,
навіть там,
лиш з небесної шпальти
всміхається Брахма
і своїми руками будує нам храм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2016
автор: Мио Гроцкий