Ми всі вже дорослі люди.
І це з одного боку добре, а з іншого - страх.
Ми можемо втілити те, що вже було у наших
серцях.
Або піти у нікуди.
Крайнощі притаманні не тільки
дітям,
і не тим, що живуть у власному
світі.
Я знаю,
людина або живе, як хоче,
або
помирає.
Бо не може дивитися собі в очі.
Я не помітила, коли я встигла стати на шлях,
коли справа і зліва - мій особистий жах,
тобто вибір:
Який із наявних відвідати
вимір?
І всі так впевнено говорять про свої плани, ким вони хочуть стати,
але так само було у їхніх мами і тата,
а потім - суцільні обмани.
Ну і де були ваші плани?
Я хочу не так, хоча б це покоління має бути щасливе.
Нам насправді заважає страх.
Життя ж достатньо красиве,
щоб втілити те, що є
у наших
серцях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673239
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.06.2016
автор: Попіл Фенікса