Мій батько до Берліна не дійшов --
Його підстерегла ворожа міна.
В могилі братській спокій він знайшов
Й осиротіли діти та дружина.
Дитяча пам*ять нібито чіпка,
Та батька я не зміг запам*ятати.
Бо плач від Похоронного листка*
Я чув, як був у віці немовляти.
В дорослості завжди хотів я знать
Про риси, що властиві були батьку,
Які в собі я міг би розпізнать
Між генів, що отримав я, у спадку.
Зі слів людей, що знали за життя
Його ще до загину в полі бою,
Містились в нім високі почуття,
Наповнені порядністю й любов*ю.
Любив він ту країну, де і жив,
Свою Украйну милу і рідненьку.
Він праведністю й честю дорожив,
Та віддано кохав він мою неньку.
Я відчуваю батька у собі,
Пульсують його кров*ю мої вени.
А за любов і волю в боротьбі
В мені відповідають його гени.
Тому, Вкраїно, рідная земля,
На мене покладися як на сина!
Тебе ж, дружино милая моя,
Люблю я і любитиму неспинно!
ПРИМІТКИ.* Похоронний листок -- письмове повідомлення
рідним, або близьким загиблого воїна про його загибель.
Вірш створено за мотивами вірша "Мій батько дійшов до Берліна".
Автор Шостацька Людмила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2016
автор: Микола Холодов