Я у зимі, немов у скирті пір'я.
Різниця тільки - що воно не гріє.
Тону, здається, у м'якому вирі.
Гукаю вітра. Він же довгу шию
Ввібрав у плечі. Рятувать не хоче.
А міг би, міг підкрастись серед ночі,
Коли зима з морозом очі - в очі,
Й роздмухати отой холодний пух
Навколо мене. Гей, веселий вітре!
Ти ж так хвалився, що для мене - друг,
Що всіх з дороги, мов піщинки, зітреш,
Нехай лиш скривдить хто посміє... Ух!
Так ось який ти?!. А зимі хвала.
Ні, не за купіль в неласкавім пір'ї –
За те, що дрібку мудрості дала...
Я попрошу у неї перемир'я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2016
автор: Ніна Багата