Моя Темрява
Завжди підходить мовчки
Крокує тихо
І до біса впевнено.
Моя Темрява
Вміє кричати і вміє мовчати
Втім, частіше
Шепоче мов проклята
Моя Темрява
Завжди шепоче слова
Прадавніші за будь-яку мову
Абсолютна руйнація спокою.
[i]
О, Моя Темряво!
Навіщо холодним ударом свого язика
Ти фатально руйнуєш спокій?
Він розбивається об твій холод
На сотні маленький уламків
На сотні дрібних деталей,
І кожна з них лишає на моїй шкірі шрам.
О, Моя Темряво
Я радий що ми більше не кращі друзі
Та коли ми вже перестанемо бути коханцями
І (чи) станемо ворогами.
О, Моя Темряво
Я мушу йти, хочу ближче до Світла.
Ні, повертатись я не збираюсь.
Але ми ще побачимось,
Бо так буває завжди в цьому похмурому світі.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673435
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2016
автор: Сторонній