Хто нам винен в розлуці, олов'яне мовчання?
Дирижаблі із намірів?
Плями чаю на капелюхах, із глузду втрачання
У наметах Алісиних
Хто налив в кров твою концентрату байдужості
П'янкого дев'яносто другого
І бордовим у очі, до стогону й хрусту
І педалі з відбитками долі
Хто тобі начепив ту Чеширську посмішку
Продірявлене небо
У ногах повістей порцелянових друзки
Тобі справді не треба?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2016
автор: Марамі