Вірш, присвячений Захисникам України
Іще нікому звіку не відома
Зійшла на місто непомітно втома,
І поросли тернисто долі,
Піддавши душі лютій непокорі.
Минають дні, весна підвладна літу,
Чи здатні радість з ворогом ділити,
Чи можемо синів ми класти під багнети,
Аби рясніли української землі червоні силуети?
Війна.Загибель,Небосхил.
Коли,здавалося,не вистачає сил
Стати до неї,палаючої,злої,-
Так гідно,Україно, повстали діти твої.
Хтось виборену волю бідою називає,
Однак, святу скрижаль повік не залишає:
Надію крізь серця дитячі відродити
Й Шевченка славу на весь світ проголосити.
Вже двадцять восьме.Понеділок.Квітень.
Пробач,матусю,інакше ніяк жити,
Служу я війську у передчутті загину,
Прошу одного - МОЛІТЕСЯ ЗА УКРАЇНУ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673548
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.06.2016
автор: Карина Бєлік