Не рви душу збліділу на шмаття
її зцілить розп"ття біль...
Не юди і не став капкани,
то буденність твоїх самовтрат...
Не топчися чужими слідами
ті сліди в ореолі журби...
випали сіллю на дні океану
і стовпом заніміли навік...
Не ошукуй чужої долі
ти не знаєш своєї повік...
в ній пролито сліз море,
а твоя не вартує і блиску роси...
Не шукай чужого шляху
то відлуння потрісканих доль.
В ньому запах сухої полині,
а твоїй свіжим цвітом цвісти...
Не шукай відображення тіней
то театри не твоїх ролей
всі сценарії...режисери долі,
твоя безсуперечна...твоїх ідей...
Не зривайте зів"яле пеллюстя
ті троянди колючками щастя сплели...
горицвітом всміхається небо,
Ти ніщо,щоб про це розсудить...
Не готуй ядів із меду чужого,
той нектар із високих гір...
знесли дикі бджоли роями
засотили причастям для всіх...
Не спокушай Світ на зло
в ньому сіті із ловчих,
наступивши на аспіда і василіска,
вимоли гнів на добро.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673650
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.06.2016
автор: Плискас Нина