На вулиці у будь -яку погоду
Сидить на лавці в дерева тіні.
Він час свій присвятив стіні,
Уклав із нею мовчазну угоду.
Старий і сивий чоловік.
У окулярах і потертому кашкеті.
Не довіряє він цілій планеті.
І сам живе уже не перший рік.
Щодень спостерігаю я з вікна,
Щоночі він заходить в гості,
П'є чай і дивиться у вільний простір.
Це старості, а не його вина.
Старий цей- мій єдиний друг.
Він-мій невиліковний недуг.
Ми дивимося на вечірній пруг,
Та він не здатний до потуг.
Він курить ті дешеві сигарети,
А у густому цигарковому тумані
І я, і він, неначе у омані,
Що готували лиш для нас поети.
Він знає що і як у цьому світі,
Для нього це вже зовсім не секрет.
Він вибрався з брехні тенет,
Але один, такі як він вже вбиті.
У очах його відбився літній сум.
Такий приємний, ніжно-рідний.
Мужчина цей уже морально бідний,
Та ще в полоні різних дум.
Старий цей - мій єдиний друг.
Він - мій невиліковний недуг.
Ми дивимося на вечірній пруг,
Та він не здатний до потуг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673663
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2016
автор: Чудна Пташина