А кажуть, що душа людська - криниця...
У когось - море, в когось - океан,
Чиясь порожня, десь - як повний дзбан...
Та чи зуміє спраглий з них напиться?..
А кажуть, наче серце не старіє...
Воно, гадаю, - дзеркало життя:
Які нитки - таке ж і вишиття,
Яке зерно - такий врожай дозріє.
А кажуть: час лікує усі рани...
Щасливці, хто зумів себе зцілить!
Моя ж душа повік не відболить -
Ті рани вже - почесні ветерани...
А кажуть: ковалі свого ми щастя...
Та куємо щось начебто... Хтозна,
Чому вінчає фініш кривизна?..
Та що кується, те колись воздасться!
А кажуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2016
автор: РОЯ