Земля щаслива, радіє порою,
До сонця тягнеться, вмилась росою
Вже зелененькі дерева і кущі,
Буяють трави, шовкові і густі.
В цей день нагода, попасти корову
Хлопчик любив, бувати на лужочку,
Букети квітів, додому нарвати,
У ставку радий, ноги викупати.
Всміхалось сонце, так швидко час минав,
Корова сита, поспішила у став,
Сьогодні тепло, уже настав обід,
Із молочком, смачний, пухкий пиріг.
Удвох вляглися на траві, щасливі,
Пташки у лузі кричали, грайливі,
Це ж насолода, просто так лежати,
Ласку землі, запахи відчувати.
Село любив, квітучі луги, ліси,
Ніде не бачить, інакшої краси,
Йому здавалось, він у справжнім раю,
Птахи веселі, ведуть пісню свою.
Вже настав вечір, треба йти додому,
Дзвінке джерельце, разом пили воду,
Хоча і зморені, щасливі ішли,
Повну торбину, він ще нарвав трави.
А для матусі, квіточки запашні,
Радів душею, ясній, літній порі,
То справжнє щастя, на лузі бути,
Дари природи,чарівність відчути,
Втішався, яке ж пречудове життя,
Оце дитинство, ненька, рідна земля.
Чомусь зненацька загарчало авто,
Скоріш доїхати б у рідне село,
Чом швидко спогади пролинули й час,
Нажав знервовано, вмить педаль на газ.
Перед очима долина, стежини,
Одна із них , до рідної хатини,
Попід ногами розстелились трави,
З букетом квітів, він спішив до мами.
21.06.2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2016
автор: Ніна Незламна