Всім на всіх начхати:
так побудований світ.
"Як життя?", "Як справи?", "Привіт",
"Хочу їсти", "Я - пити", "Я - спати"...
Забагато слів люди звикли вимовляти,
бо ніхто й нічого не хотів би знати.
Все в житті - лише егоїзм.
На мене подивляться люди і скажуть:
"Що за цинізм?"
А ви згадайте, коли вам хотілось щось знати про іншу людину,
про її життя, емоції, смаки
(не рахуються плітки,
і зацікавленість наполовину).
Правда ж, ніколи?
Нікому не довіряйте
ще від миті, коли вперше йдете до школи,
бажання щось про вас знати - перевіряйте.
Скоріше за все, це для жарту,
або знову ж таки для пліток,
щоб потім розповідати про вас кілька казок,
і то, навіть їх не почують,
адже всім все одно,
що люди мігрують, що люди
вмирають,
і хто яке любить кіно.
Люди про те лиш питають,
що зверху, і не лізуть на дно:
словом, всім все одно.
І якщо раптом в цей світ хворих й безликих
потрапляє хтось із світу диких,
кому цікаво
що хто їсть, де ходить, що породжує їхня уява,
його їдять,
розривають на шмаття одні,
інші стоять -
це така в них забава:
на справжнє питання казати брехню,
а на безцінне - називати ціну.
Щоб не загубитись серед тих дурнуватих "воно",
я намагаюсь завжди пам'ятати -
всім все одно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673788
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.06.2016
автор: Попіл Фенікса