Свята із святих книг,
я не належу до тих,
що ходять у твій храм,
але я визнаю кожну із твоїх драм.
В тому суть, о Святине,
що ти - колекція метафор.
Я - абсолютний аматор,
але я розумію,
що і ти знаєш, що не ходив ніхто по воді
ногами,
і не існує ніякої непорочної
мами,
і воду в вино перетворити -
несправжня дія.
Та люди чути не вміють,
і доводиться кивати:
"Так, світ створили за тиждень,
так, є дерево пізнання,
а ще син Бога воскрес у неділю зрання,
і створив їжу для тих, хто переживав злидень",
бо не хочу кричати людям у вічі
(бо мене за це назвуть єретиком),
що кожен здатен у боротьбі зі злом
поставити в душі власній свічі
і ходити по воді,
і творити землю і небо,
і зцілювати неходячих,
якщо треба.
І стати святим
сином Бога,
і знати про людські тривоги,
чути молитви та прохання,
виконувати їх,
відпускати гріх.
Ми всі -
із святих,
і книга нам лиш відкриває це, це очевидно.
Нам не має бути за ту думку постидно,
що кожен з нас -
дитя Божества,
бо книга метафор -
жива
і відкриває нам істину віщих дій і снів.
Народе, читай її
між рядків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673789
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.06.2016
автор: Попіл Фенікса