[b]58* Октябрина; до експромту[/b]
Як не взяти оте перше собі для душі?
Ой, Касьяне, наш Хайяме, які ж в вас вірші!
Словом душу обігріють, в серце упадуть.
Вони мудрість всюди сіють і добро несуть.
(питання... – якщо і маю від мудрости щось – вона від світу цього, не своєю, чужою живу і вам про відоме нагадаю. а власні здобутки – лише синців тьма на серці, сотні гуль на лобі…)
Ах, Жовтнева Чарівнице, та не лестіть серцю:
"Що посієм поміж люди, те й до нас вернеться!":
то для того, щоб каміння з двору не носити –
сієм ласку? душі одіж з добра краще шити?
із криниці ліпше пити чисті води в спрагу?
І так жити, щоб зігріти чиюсь душу, – прагнем?
Бо ми люди, просто – люди (не сміття північне,
що само не вміє жити й псує іншим вічно
дні і душі). Будьмо й далі ж тими, хто любов"ю
світ цей гріє, милосердям, вірою, собою.
...
тож не лестіть, мила жінко, древньому касьяну:
не мастак, не ювелір він, - гляньте ж бо, як в"януть
на городі бузина і чортополохи
від незграбних троп-синекдох цього скомороха!
[b]59* Ірина Л.; до в. «Дітям про весну»[/b]
«в тобі всі настрої весни, принади слів і райдуг!»
Ах, скільки літ живу, а бачу: те ж дитя
В єстві моєму радо усміхнеться
цим настроям, твоїй любові до життя –
і вже закоханий у слово віще, в серце –
…
якими фарбами малюєш диво-весни!
вбираю чари: цим
душа моя воскресне.
[b]60* не просто скрипка; з картинки до в. «Ах, лето!»[/b]
«чого і скільки нам для щастя треба?»
Ах, вишні на вустах її! ах ці вуста і очі!
Дивися, серце, це твої оздоби щастя; хочу
жагу чуттів угамувать цим літом, смаком вишень,
і що ті п’ятдесят і… п’ять, і третій, той, що "лишній"!
…
не тримайте, мила пані, за зухвальство гніву –
так хочеться і вишеньок, і цілунків діви,
і кохання, літа, віршів, солов’їв – до млості!
то ж… почнемо цілуватись, чи сватів слать в гості?
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673802
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.06.2016
автор: Касьян Благоєв