Я кожен день для себе вириваю
Із пазурів буденності й примар,
І зовсім не гучними ці слова є:
Бажання жить, мабуть, мене трима.
Минають дні. В них радощі й печалі
Переплелись в один складний ланцюг,
Я кожен день, як свято, зустрічаю.
Давно відкрила істину вже цю.
Ми живемо лише один раз в світі,
Можливості і долі різні в нас;
Перед дітьми триматимемо звіти,
Тож не марнуймо виділений час.
Добро творімо, щоб раділи діти,
І сам радів кожнісінькому дню,
А час прийде у вирій відлетіти,
Згадай відому істину одну:
Ми живемо лише один раз в світі…
25.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673829
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.06.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)