Ти - останній ковток в пустелі
Ти - кисень в безвітрі
Твоїх роздумів скелі
Ламають кістки моїх мрій
І лікують цілющими травами душу
В палітрі
розливається зоряне небо
душі всіх стихій.
Скарбів місто, підґрунтя змісту
Палають очі
Вогнем, що обжарює каву моїх дивоснів
І в пустотному тиску
мовчання і відчаю ночі
я про все забуваю,
торкнувшись твоїх берегів.
Огортаючий тембр кашеміру потужнього серця
Засинає мене тихим вітром далеких часів
Спокій ніжно безмежними водами в ніч розіллється
і розіб*ється безліччю місячних лун голосів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2016
автор: Юліанка Бойчук