Втомившись від далеких вояжів,
Приходить розуміння, що все просто.
І все, чого шукав так і так хотів,
Все рівно колись скінчиться погостом.
Що Всесвіт не такий вже і складний,
Що доля не така вже і примхлива.
І все умовно – хто розумний, хто дурний.
А правда все частіш чомусь червива.
І зайвими стають важливі справи,
Якісь знання забутих вже наук…
Кохана жінка, старий дім, горнятко кави,
І пес дворовий, що так ластиться до рук…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673886
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.06.2016
автор: stroi