Весняний світ мій ти не полюбив...
Ти інший, з сірої планети,
Яку старалась прикрасити з усіх сил,
Чому боявсь попасти в ці тенета?
А я по сірому зеленим, голубим…
Розмалювала всі твої дороги.
І навіть злий сусіда подобрів -
Творять дива мальовані пороги.
І сутінки в вікні твоїм зітру
На вічно незгасаючий світанок,
І місяцем вмощусь до твоїх рук,
І в кольоровім сні зустрінеш ранок.
А я у сні так веселково усміхнусь,
І сірість райдугою буде стята
Скінчились фарби… хоч би не проснувсь
У сірі дні, і в свої сірі свята.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2016
автор: Олена Жежук