Ну для чого,любий,ти смітиш мені в душу??
Засипаєш брудом її кімнати й коридори??
Все це через силу потім вимітати мушу.
Ти ж насправді відчиняєш скриньку Пандори.
Знаєш, любий, ще краплинка, іще зовсім трішки
і мого терпіння чаша наповниться вщент,
І тоді по бездоріжжю, десь далеко, пішки...
геть підеш, шукати інший вже ангажемент.
Це якийсь театр абсурду закритого типу,
а не будні нормальної сімейної пари -
хочеш вишню, йдеш до сливки, а зриваєш липу-
щось таке...і день-у-день безглуздя та чвари.
Знаєш, любий, я тепер геть не розумію,
де поділось все що нас єднало до купи???
Я тепер з тобою поряд в'яну та сірію,
і лиш одне бажання є - послати все до...біса!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2016
автор: Юлія Сніжна