Рахувати кожен день ікси
Доводить як ті фенікси,
Що таємничі і цікаві.
Нарешті поступлюсь поставі,
Й перед листком розширю вії:
Кожні п'ятсот років з Аравії
В Єгипет вертається він сам,
Їсть смолу він, ість бальзам.
Відчуваючи, що вже старішає,
Він на пальму гілки вішає.
Робить там гніздо - лягає,
І на сонця схід чекає:
Як засвітить, як пригріє,
Птах на пальмі спопеліє.
Але попіл чари має,
З нього фенікс воскресає.
В житті людина може пережити біль,
Мов прочиняє смерть вікно - віє заметіль,
Мов смерть. Тоді не бійся - гірше щезне,
Життя, наче фенікс, воскресне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674027
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2016
автор: миттєвий