О Боже Єдиний,спаси й сохрани
Й довіру до ближніх мені поверни.
Зневіра змією під серцем лягла
Й на сотні замків зачинилась душа.
Так хочеться вірить у щирість людську
Й у душу впустити надію слабку,
Та поки відчинить ворота душа,
Зміюка-зневіра надію вбива.
Чи зможу позбутись цієї змії,
Чи висохне серце від яду її?
Й від спраги загине замкнута душа.
Та в Бога надія мене потіша,
Бо Він то любов,а віра моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674032
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.06.2016
автор: Магурка