Синьоокі русалки, віли́,
Що виходять кохання шукати,
Потопельниці, духи води,
Сім днів в рік лише можуть блукати.
В їх утробах вода і туман,
Очі їхні - то жовте латаття,
Пісня їхня - солодкий дурман,
Їхній дар це, а чиєсь прокляття.
Їхня шкіра бліда, наче сніг,
Красивіших немає на світі,
Мов дзюрчання ріки, ніжний сміх,
Закликають людей в свої сіті.
Губи їхні червоні, як кров,
І солодкі, мов ягоди червня,
Їх лякають хорали церков,
Хоч історія їхня більш древня...
Діви з сну, що неначе міраж,
Із росою розтопиться зрання,
розіб*ється, мов дивний вітраж,
Щоби знову прийти зі смерканням...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674064
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 23.06.2016
автор: Арлекін