Всміхнулась, ручки простягла,
Любові сповнена, до сонця.
Печаль повією лягла
В чиїсь забруднені віконця…
Свята молитва в небо, ввись
За всіх і кожного – в найкращім!
Щоб не поділося кудись
Господнє Світло, те що натще...
Чи важко зберегти в собі
Ту чистоту, те світло зранку?
Чи можна від біди тобі
Втекти, піднявши вгору планку?..
Будує кожен дім свій, храм,
Щоденно, навіть щосекундно.
В одного сяє світло там,
А в іншого - занепад, брудно…
До неба очі не одні
Всміхаються ясному сонцю...
Щасливі, незабутні дні,
Коли блищать душі віконця!
21 червня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2016
автор: палома