Відходять люди, старі, молоді,
У потойбічний світ чомусь відходять.
Й стає усім нам важко на душі,
Бо їх світи уже ся не відродять.
Вже не відродяться думки їхні , страждання,
Найкращі почуття, що є в житті,
Вже не відродиться їхнє кохання,'
Що трепетом горить в людській душі.
А свічечка погасне, стане темно,
І відчуття ніякі не будуть.
Чому душа тебе покинула, людино?
Всевишнього спитаймо, в чому суть?
Напевне, що душа хоче спочити
У вічнім , непробуднім сні,
Щоби з Ісусом ся зустріти,
Очиститись від скверни і брехні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674108
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.06.2016
автор: Haluna2