Чи зміг би я косити гордо тишу
Й чекати на відлуння голосів,
Що відкидають тінь похмуру й хижу
Й колаборують з підступами снів?
Ні я б не зміг. Сталева моя воля...
Із пластику китайського вона.
Повернута у спадщину з-за моря
Неначе панда - сонна і гладка.
Вона не здатна на відважні вчинки
Заради блиску в лагідних очах,
Що тінь руйнують світлом намистинки
Та сіють тишу у підступних снах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674140
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2016
автор: green joel